В Тепле — Отопление — Индивидуальное и автономное отопление — Системы отопления

Завершення опалювального сезону, а згодом — настання літньої пори майже нанівець звели дискусії та реальні дії чиновників щодо істотного зменшення газової складової в енергоспоживанні житлово-комунального господарства і паливно-енергетичному балансі. Напевно, тільки чергове підвищення ціни на блакитне паливо та перші морози змусять повернутися до цієї вкрай важливої проблеми. А нові рішенні Кабінету Міністрів України щодо подорожчання природного газу для населення знову переносять суперечки про високі тарифи та можливості наших мешканців оплачувати послуги з газопостачання.

Між тим у березні цього року в столиці відбулася значуща подія — презентація Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Важливий документ і досі обговорюють фахівці. Як відомо, в структурі споживання первинної енергії найбільша частка належить природному газу — 41 відсоток (у 2005 році було 39 відсотків), тоді як у розвинених країнах світу цей показник удвічі менший. Враховуючи рівень цін на природний газ у Європі (220—350 доларів за 1000 кубометрів для промислових і 550—600 доларів для побутових потреб), цілком логічним кроком є намір посадовців і фахівців, які розробляли Енергетичну стратегію, зменшити споживання блакитного палива майже на 36 відсотків, тобто із 76,4 мільярда кубометрів у 2005-му до 49,5 мільярда у 2030 році. Завдання дуже складне, але альтернативи йому немає. Зростання ціни на природний газ до середньоєвропейського рівня призведе до зниження його конкурентоспроможності у виробництві досить широкого спектра товарної продукції та послуги в Україні.

Наші закордонні сусіди давно збагнули, що ключ до енергозбереження в житлово-комунальному господарстві — децентралізація теплопостачання, поквартирний облік енергоресурсів, своєчасний і стовідсотковий збір коштів за послуги. Тому реформа житлово-комунальної сфери та енергозбереження — це, як мовиться, два боки однієї медалі. Тільки послідовне і кваліфіковане впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання у наш побут дасть змогу на державному рівні домогтися реальних, а не декларованих змін на краще. Навіть Російська Федерація, яка ліпше, ніж Україна, забезпечена природним газом, уже десятки років досліджує витрати на опалення, порівнюючи переваги та недоліки централізованого (ТЕЦ, районні котельні), будинкового (дахові котельні) та поквартирного опалення. Відомо, що витрати “централізованого” тепла становлять 25—30 відсотків узимку і 60—70 відсотків улітку. І це в тому випадку, коли тепломережа більш-менш справна. Знайома практично всім мешканцям картина: розкопані і вчасно не засипані траншеї, відключення гарячої води на період випробування комунікацій — комунальні “принади” централізованого теплопостачання, з якими доводиться миритися. Однак у Європі, в яку ми прагнемо увійти, вам ніколи не скажуть, що, наприклад, у готелі з якоїсь причини немає гарячої води. Там цього просто не може бути.

За результатами дослідження російських науковців, перехід на децентралізоване теплопостачання дає змогу зекономити 30—40 відсотків природного газу, а вартість одиниці тепла в порівнянні з традиційним методом знижується в два—сім разів. Це офіційні дані. Про подібні дослідження в нашій країні мені невідомо.

У минулому році під час поїздки до Мюнхена в складі столичної делегації ми вивчали роботу тамтешнього підприємства SWM. Рівень централізації теплопостачання баварського міста не перевищує 48 відсотків. При цьому варто врахувати, що згадане вище підприємство одночасно займається постачанням електроенергії, тепла, газу, мазуту, води, а також обслуговуванням басейнів та транспорту. Тепло для централізованого обігріву використовують як побічний продукт при виробництві електроенергії та спалюванні сміття. Все інше тепло виробляється на місці споживання.

Найпростіше рішення “децентралізованого” питання — будівництво дахових котелень. Таких у “Київгазі” збудовано вже п’ять. Плануємо спорудити й шосту. Окупність проекту півтора-два роки. Нині навіть на території підприємства ефективний власник відмовляється від великогабаритної централізованої котельні. Натомість будують топкові, окремо в кожному цеху. У побуті такі рішення виправдані передусім там, де мешканці мерзнуть взимку, а відстань від джерела тепла до споживача занадто довга — від 10 до 15 кілометрів. До слова, перехід на індивідуальні міні-котельні ефективніший від заміни труб теплотраси на більший діаметр.

Найвищий ступінь децентралізації теплопостачання — поквартирні системи опалення. При цьому різко здешевлюється вартість будівництва житла, адже відпадає потреба в спорудженні інженерних мереж і теплових вузлів. Зрештою, й ціна реалізації таких квартир зазвичай на 10—15 відсотків вища за аналогічні помешкання з централізованим обігрівом. Щоправда, проблеми починають виникати у будинках, висота яких понад 10 поверхів. Хоча, скажімо, в Італії, США і Канаді вже кілька десятиліть поквартирну систему опалення застосовують у будівлях заввишки 16—17 поверхів.

Ще один резерв економії природного газу — оснащення будинків приладами обліку. Щоправда, ситуація тут маловтішна. Якщо в приватному секторі лічильники газу встановлені майже скрізь, то в багатоповерхівках рівень оснащення надто низький — ледь перевищує три відсотки. Звичайно, найліпший варіант — встановити прилади в кожній квартирі й перейти на прямі розрахунки із споживачами. Але в столиці 750 тисяч газифікованих квартир. Зняти щомісяця показники лічильників і виставити рахунки кожному абоненту доволі складно. Втім, вихід можна знайти. У червні минулого року “Київгаз” спільно з “Електронмашем” ввели в дослідну експлуатацію першу в Україні автоматизовану систему обліку блакитного палива в багатоповерховому житловому будинку на базі лічильника ЛИС-1С на вулиці Рикова, 3. Така система дає змогу за лічені секунди зняти показники з квартирних приладів й перенести їх у комп’ютер для подальшого виставлення рахунків споживачам. Розробники системи підготували ще одне нововведення. Йдеться про автоматизований облік газу лічильником ЛИС-1СК із вбудованим клапаном та передачею даних від будинку до абонентської служби газового господарства за допомогою модемного зв’язку. Така новинка дасть змогу припиняти постачання природного газу злісним неплатникам, не виходячи з приміщення абонентської служби газового господарства. Однак для втілення цього задуму потрібні кошти.

Євген ШЕВЧУК заступник голови правління відкритого акціонерного товариства “Київгаз” спеціально для “Хрещатика”