До наказу, який обмежує перехід на поквартирне опалення, внесуть зміни
Олександр Мазурчак, заступник міністра ЖКГ:
„До наказу, який обмежує перехід на поквартирне опалення, внесуть зміни”
Олександре Володиимировичу, яких заходів збирається вжити держава у зв’язку з очікуваним черговим подорожчанням газу?
Енергозбереження – один з пріоритетних напрямків роботи міністерства. Робота з підвищення енергоефективності житлово-комунального сектора ведеться по трьох напрямках.
Перший напрямок - будівлі. Міністерство розробило проект спеціального закону «Про енергоефективність у будівлях». Насамперед він має на меті домогтися появи ефективного власника багатоквартирного будинку, який був би кровно зацікавлений витрачати гроші на його утеплення. В законопроекті робиться ставка в першу чергу на ОСББ. Щоб у співвласників будинку був стимул ощадливо витрачати ресурси, міністерство хоче запровадити облік на вході в будинок води, тепла та гарячої води. За два роки лічильниками повинні бути забезпечені всі будинки. Тоді співвласники будинків будуть зацікавлені в енергозбереженні. В підготовленому законопроекті передбачено, що держава гасить до 25% витрат на енергозбереження, які здійснили муніципалітет, ЖЕК чи ОСББ. Крім того, держава готова гасити відсотки по кредитах на термомодернізацію будинків. І якщо зроблено утеплення будинку і є лічильник тепла, то його мешканці починають заощаджувати гроші, які вони віддають за опалення, і вкладення в термомодернізацію окуповуються за 1-2 роки.
Другий напрямок – інженерні мережі. Їх потрібно міняти на пластикові, теплотраси перекладати попередньо ізольованими трубами.
Третій напрямок - генеруючі потужності, тобто котельні. Вони повинні отримати ефективного власника (це можуть бути теплокомуненерго, приватні організації). Також повинні бути розроблені оптимальні схеми опалення – централізовані чи помірно децентралізовані мережі (дахові котельні, квартальні), індивідуальне опалення, електроакумуляційні системи опалення.
Щоб вирішити ці питання, Кабмін створив робочу групу на чолі з Віталієм Гайдуком, яка повинна створити концепцію теплозабезпечення України. Робоча група зараз готує близько сотні законодавчих документів, в т. ч. зміни до законів «Про концесію», «Про ОСББ». Наприклад, зміни до Закону «Про ОСББ» покликані обов’язково закріпити за будинком прибудинкову територію. Від неї ОСББ може отримувати додатковий прибуток, який можна витрачати на термомодернізацію будинку.
В рамках робочої групи створено три підгрупи, які займаються тактичними питаннями. Одна займається технічними аспектами модернізації інженерних систем, друга – термомодернізацією будинків, третя – нормативним регулюванням, в т. ч. ліцензуванням, регулюванням діяльності природних монополій. Я керую підгрупою, яка повинна визначити, що потрібно зробити для енергозбереження в технічному плані.
І що ж потрібно зробити?
Перш за все в кожному місті повинні бути схеми тепло- і водозабезпечення. Тільки маючи таку схему, можна давати якісь державні кошти на енергозбереження в даному місті. Робити це без подібної схеми - все одно, що лікувати хворого без діагнозу. Така схема повинна дати відповідь на питання, які в місті є вільні потужності по теплу, як організоване теплопостачання і в який спосіб можна досягти максимального заощадження енергоносіїв. Після цього повинні бути розроблені регіональні програми теплозабезпечення і державна програма.
При виборі схеми опалення потрібно дивитися на територіальні особливості якогось регіону. Не скрізь є високоефективні ТЕЦ, які працюють за принципом когенерації. Наприклад, у Карпатах доцільно використовувати пелети зі щепи та інших відходів деревообробки. У багатьох областях є торф. Тепло і електроенергію можна виробляти при спалюванні сміття. Є багато міст, де є підприємства, що мають вторинне тепло, яке утворюється внаслідок виробничого процесу, тобто дармове. Його можна використати для обігріву води в тепломережах. Подекуди є надлишок електроенергії. Її можна вночі, коли вона дешева: зробити акумуляційні ємкості і вдень ганяти по системі нагріту вночі воду, і це буде економічно вигідно.
В цілому ряді міст і котельні, і тепломережі дуже зношені, через що втрати тепла великі, а опалення функціонує погано або й взагалі не працює. На його відновлення у місцевих бюджетів немає коштів, а приватних інвесторів такі міста теж не цікавлять. Що робити в такому випадку?
Люди вже досить давно рятуються самотужки, встановлюючи у квартирах автономне опалення. Воно має цілу низку недоліків. Наприклад, у будинках, де поквартирне опалення передбачене проектом, мешканців змушують виводити по одній батареї на сходову клітку, бо іншого опалення там немає.
Але в Україні є ціла низка невеликих міст, де з різних причин центральне опалення не працює або працює слабо. Наприклад, на масивах, які колись опалювався котельнею якогось підприємства, а потім воно зупинилося, і котельня не працює або її тепло дуже дороге – є випадок, коли собівартість тепла подібної котельні в 10 разів вище, ніж в середньому по Україні. Тому в деякі міста повністю (Жмеринка, Долина) або наполовину (Вознесенськ) перейшли на поквартирне опалення. Там реалізовуються міські програми переходу на індивідуальне опалення, якщо є вільні потужності газопроводів і технічні можливості. Малозабезпеченим допомагає перейти на автономне опалення місцевий бюджет.
Та цей варіант – насамперед для малих міст. Наприклад, у Кам’янці-Подільському, мером якого я був 9,5 років, один з мікрорайонів знаходився далеко від підприємства, чиєю котельнею опалювався, і люди постійно мерзли. Після всіх підрахунків ми вирішили зробити квартальну котельню, щоб скоротити відстань від споживача до джерела тепла. Бо щоб увесь мікрорайон на поквартирне опалення, треба було будувати новий ГРП.
Такі квартальні котельні можуть набути значного розповсюдження. Вони оптимізують довжину тепломереж – нема великих теплотрас, а, отже, немає великих втрат, частих аварій.
Інший елемент модернізації систем опалення – встановлення індивідуальних теплопунктів у кожен будинок. В Союзі ішло по всіх будинках 2 труби подачі (гаряча вода і теплоносій), і назад 2 труби. Зараз набагато ефективніше, коли по одній трубі йде вода, яка взимку використовується як теплоносій, а влітку нагріває гарячу воду. Якщо ж ІТП виконаний не тільки з теплообмінником, а ще й з насосом, який підтримує циркуляцію води, лічильником, регуляторами (бажано – автоматичними), то мешканці будинку платитимуть за тепло набагато менше.
Як Ви вважаєте, чи виконають на місцях вимогу щодо розробки схем теплозабезпечення?
Виконають, інакше нічого не отримають з держбюджету на енергозбереження. Головна проблема полягає в іншому. Держава по закону повинна гарантувати перший капремонт будинку при передачі його ОСББ. Ремонт цей робиться за рахунок місцевого бюджету. Тому на наступний рік планується додатково виділити місцевим бюджетам 43 млрд грн. З наступного року в малих містах у місцевому бюджеті залишається 100% податків на транспортні засоби (досі було 50%), на землю (було 75%), дозвільних платежів, 10% прибутку підприємств, повністю - новий податок на нерухомість (міськрада матиме право встановлювати його сама в межах від 0,1 до 1% на рік). Таким чином, на місцях з’явиться ресурс для першого капремонту. А якщо зробити капремонт з заміною ліфта і ремонтом покрівлі, то новостворене ОСББ платить тільки за поточне обслуговування будівель.
Успішний досвід реформування систем теплопостачання, зокрема, в Польщі й Латвії, самі тепловики пояснюють тим, що скорочувати витрати (насамперед на енергоносії) і відшкодовувати половину плати за підключення (технічні умови, різні обтяження) новим споживачам змушує конкуренція з боку фірм, які пропонують встановлення автономних (дахових) котелень. Чи є у нас якісь перешкоди, які заважають розвитку конкуренції на ринку теплопостачання?
Конкуренція у нас вже є. Наприклад, коли крупному платоспроможному новому клієнту (наприклад, супермаркету чи торговому центру) тепловики починають виставляти різноманітні вимоги (і те побудуй, і те профінансуй), і він заявляє, що краще побудує автономну котельню, „апетити” комунальників відразу стали значно скромнішими.
Нормативні перешкоди залученню інвестицій є в питанні приватизації об’єктів ЖКГ. Зараз розглядається Закон «Про особливості приватизації комунальних підприємств». Я вважаю, що приватизовувати не можна тільки водоканали, бо це об’єктивний монополіст. Якщо на ринку газу можна створити конкурентне середовище, для теплопостачання - побудувати автономну котельню, то тут конкуренція неможлива. Крім того, потрібно мати механізм вилучення об’єкту з концесії, якщо концесіонер не дає якісних послуг. Концесійне майно належить громаді і в разі порушення договору концесіонер повинен його повернути. Приватизований об’єкт не повернеш.
Гальмує конкуренцію також відсутність згоди між співвласниками багатоквартирного будинку. Все впирається у квартплату, бо інвестор, який поставив дахову котельню чи взяв у концесію тепломережу, повинен бачити, яким чином він поверне свої гроші.
Так, вітчизняна практика показує, що механізм ОСББ не може змусити всіх мешканців здати гроші навіть на поточний ремонт…
ОСББ саме вправі визначати собі квартирну плату, в яку може закладатися ремонт. Зараз у Верховній Раді приймається Житловий кодекс, де передбачено нарахування пені тим, хто не хоче платити.
Зараз члени ОСББ неактивні в плані фінансування ремонтів, але я впевнений, що скоро вони стануть активно вкладати кошти в термомодернізацію будинків. У країнах Балтії така активність почалась із моменту подорожчання енергоносіїв.
Фахівці вважають, що конкуренцію обмежує заборона на відключення окремих квартир від центрального опалення і переведення на автономне наказом від 6 листопада минулого року.
Нещодавно було проведено „круглий стіл”. За його результатами дано доручення внести зміни до цього наказу.
Як залучатиметься приватний капітал до модернізації тепломереж?
Оскільки приватизація теплокомуненерго заборонена, то приватні інвестиції залучатимуться шляхом концесій. Якщо об’єкт отриманий у концесію на 20-30 років, то концесіонер охоче оновить мережі. Але при цьому держава повинна мати контроль за концесіонерами через ліцензування, через житлово-комунальну інспекцію за якістю надання послуг. Також потрібно, щоб на стадії укладення концесійного договору міністерство контролювало і погоджувало його умови. Бо траплялися випадки змови керівництва області чи міста з концесіонером не на користь споживача. Тому ми хочемо від імені споживача контролювати цей процес. Договір здачі в концесію ТЕЦ чи теплокомуненерго буде типовим і визначатиметься законом, де зразу будуть передбачені механізми захисту і інвестора, і споживача.
Проблема полягає в економічних показниках. Приватний інвестор хоче окупити свої витрати. А для цього, як виявляється, потрібно підняти тарифи у 2-3 рази.
